Тетяна Стус
Мета
письменниці — стати Дитячим Автором.
Основні твори:
«Русалії» (поетична
збірка);
«Пуп землі, або Як Даринка світ рятувала»
«Як не заблукати в
Павутині" «Їжак
Вільгельм»
СМУГАСТИК
Оповідання
Якось бавився в ніжній зеленій траві хтось маленький,
м’якенький і смугастий. Малюк народився зовсім нещодавно і ще не тямив, хто він
такий.
Та й з’ясувати це було доволі важко. Вранці лагідна
матуся казала: «Сонечко моє, час прокидатися!» Якщо маля надто забруднювалося,
мама журила: «Ну й свинка ж ти моя…» А якщо він був чистенький та охайний,
називала його квіточкою.
Коли Смугастик сердито супився, якщо мама зарано кликала
його з прогулянки додому, вона усміхалася: «Не дивись на мене вовчиком!» Коли,
засинаючи, синочок муркотів до мами, то ставав «маминим кошенятком».
Ну як тут не заплутатися?
Смугастикові дуже подобалося бавитися з тими, хто схожий
на нього. Вони теж мали ніжки, лапки, вусики, хвостики, носики, вушка,
животики... Кожен із них розмовляв по-своєму. І хоч це не заважало їм розуміти
одне одного, але пояснити малюкові, хто він такий, ніхто не міг.
Із часом Смугастик став помічати, що всі малюки чимось
відрізняються. В одних, наприклад, нема кри́лець, в інших — довгих тоненьких
вусиків, у когось бракує хвостика, плавничків чи дзьобика.
І в нього, у Смугастика, теж не було кри́лець. Значить,
він все-таки не джміль і не оса.
Не було копитець. Так що він точно не зебра.
Не було аж восьми лапок, як у смугастого павучка…
А ти вже знаєш, хто він — Смугастик?