Художні твори публікує під псевдонімом Зоряна Живка.
Народилась і виросла в Києві, тут закінчила
школу й університет.
Писати вірші
почала доволі рано – років у 12-13. Так
склалося, що в дитинстві Зоя казок не начиталася... Бо дитячих книжок удома
було дуже мало. А читати вона любила шалено. Тому вирішила написати безліч
дитячих оповідань та казок. Одне з них – «Добре вдома».
ДОБРЕ ВДОМА
Оповідання
У кожного є дім. Пташки́ живуть у гніздах. Звірі — у
норах. Риби — у річці чи в морі. Бджоли — у вулику. Мурахи — в мурашнику. А
равлик навіть носить свою хатку зі собою! Книжки́ мешкають у книгарнях, у
бібліотеках, на книжкових полицях осель. Зорі — на небі. Люди — в будинках.
А сміття живе на смітниках і в сміттярках. Це його оселя,
і воно її дуже любить. Йому там затишно й зручно. Тому сміття дуже
засмучується, коли люди необачно кидають його там, де заманеться. Тоді воно
стає вуличним сміттям.
Сміттям-безхатьком. День і ніч воно зажурено вештається
містом або вздовж сільської дороги. І навіть — страшно подумати! — лісом.
Блукає, скиглить-шелестить, кидається під ноги перехожим,
ніби приблудний пес. І тихенько просить: «Допоможіть мені дістатися до рідного
смітника!»
Зоряна Живка, Зоя Жук, Добре вдома, оповідання для дітей
Але люди його чомусь не чують… Байдуже минають, інколи ще
й невдоволено нарікаючи: «Скільки бруду розвелося! Яке в нас засмічене місто!»
А нещасне сміття тиняється хідниками та клумбами, парками
і дитячими майданчиками, солодко мріючи про затишну сміттярку...